ВИРОБНИЧО-МАСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ІДЕОЛОГІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА (сер. 50-х - сер. 60-х рр. XX ст.)

Abstract

В роботі на широкому колі джерел здійснено спробу об’єктивного і позаідеологічного дослідження механізму функціонування радянської політичної системи, важливу роль у якій відігравала наймасовіша організація професійні спілки, які зазнали деформаційного впливу тоталітарної системи. Проблема набуває особливого інтересу з урахуванням тієї обставини, що процеси одержавлення та ідеологізації громадської організації простежено на одному з «найдемократичніших» етапів тоталітаризму - хрущовської «відлиги». Визначено принципово нові концептуальні підходи як до аналізу функціонування профспілок, так і до аналізу політичної системи, в межах якої вони діяли. На прикладі організаційної будови профспілок, їх виробничо-масової роботи щодо організації постійнодіючих виробничих нарад та руху за комуністичну працю виявлено метаморфози, які було привнесено до суті профспілкової діяльності тоталітарною державою та правлячою на той час партією. Доведено, що наймасовіша громадська організація трудящих була поставлена в рамки, визначені державно-політичною системою, і не мала жодних шансів для реалізації своїх природних функцій. Натомість, в результаті тоталітарних підходів до виробничо-масової та виховної функцій професійних спілок, останні трансформувалися в ідеологічний орган правлячої партії. Зроблено висновок про те, що «відлига» являла собою наступний етап розвитку тоталітарної системи, який був значно досконаліший за сталінську модель.