Abstract:
Стаття продовжує цикл публікацій автора, в яких висвітлюються проблеми психопоетики в контексті розвитку сучасного літературознавства. Автор статті досліджує проблематику малодосліджених есе Д. Г. Лоуренса «Психоаналіз і підсвідоме» (1921), «Порнографія та непристойність» (1929). З'ясовується, що інтерес Лоуренса до вчення З. Фройда був продиктований ідеєю про важливу роль
підсвідомого в поведінці людини. Д. Г. Лоуренс розділяв центральне положення фройдівського психоаналізу про те, що в психіці людини наявні глибинні, неусвідомлювані імпульси і потягу. Відштовхуючись від центрального положення фройдівського психоаналізу про наявність в психіці людини свідомого і підсвідомого, англійський митець робить спробу сформулювати свою філософію життя, виводить основну мету життя
