Abstract:
У статті розглядаються визначні виробничо-організаційні чинники формування та розвитку мережімонопрофільних міст Донбасу впродовж 1920-1930-х рр. Доводиться, що містоутворюючі об'єкти регіону, переважно представлені важкою промисловістю, в цей час являли собою об'єкти інтенсивних тактико-оперативних управлінських трансформацій. В умовах домінування на загальнодержавному рівніекстенсивних методів господарювання, насамперед із метою швидкого підвищення обороноздатності, основними детермінантами розвитку монопрофільних міст Донбасу стали: звернення до галузевого та директивного принципів організації виробництва, широке застосування позаекономічних методів організації праці. За тенденції до укрупнення підприємств, оформлення виробничих об'єднань у межах містоутворюючого виробництва, особливо у 1930
х рр., а також непослідовності в утвердженні на цьому рівні госпрозрахункової моделі, дія вищезазначених чинників у досліджуваний період програмувала низьку економічну суб'єктність містоутворюючих промислових об'єктів, критичну залежність функціонування монопрофільних міст регіону від рішень центрального галузевого керівництва.
