Abstract:
На основі вивчення загально-земських і дореволюційних матеріалів розглянуто вплив мережі народних домів у губерніях на вирішення проблем грамотності та освіти Донбасу. Для більшості селян народна школа раніше була єдиним місцем, де вони могли навчитися грамоті. Ідея народних домів зародилася у царському уряді з думки: давати народу «розумні розваги і привчати до грамоти». З введенням винної монополії інтерес до народних домів збільшився, і організація їм довіряється як «піклування про народну тверезість». Створення мережі народних домів допомогло долучитися до читання книг у бібліотеках-читальнях, розширити свої знання в культурно-просвітницьких заходах. Народні доми розумілися як спосіб доповнення освіти і культури селян, ремісників і робітників, які раніше не мали можливості навчитися чи забули здатність до грамоти. Поява теоретичної бази для народної освіти нерозривно пов'язана з появою і розвитком народних домів і бібліотек.
