САМООЦІНКА ЯК ЧИННИК ВПЛИВУ НА РІВЕНЬ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

У бакалаврській роботі розглянуто проблему самооцінки як чинника впливу на рівень життєстійкості особистості в підлітковому віці, що є актуальною проблемою в умовах інтенсивних соціальних змін та зростаючих викликів сучасності. Автором проаналізовано теоретичні основи самооцінки та життєстійкості. Визначено, що самооцінка ґрунтується на когнітивних та емоційних аспектах самосвідомості. Життєстійкість характеризується здатністю протистояти труднощам, зберігати рівновагу та адаптуватися до змін. Встановлено, що позитивна самооцінка сприяє формуванню загальної життєстійкості. Емпіричним шляхом досліджено статистично значущий зв’язок між компонентами самооцінки та показниками життєстійкості. Виявлено, що поведінкова самооцінка тісно пов’язана з життєстійкістю, підтверджуючи важливість комплексного підходу до їх вивчення. Загальна самооцінка сприяє розвитку життєстійкості, тоді як адекватна ситуативна самооцінка посилює адаптивні поведінкові стратегії. Розроблено комплекс психокорекційних вправ для підвищення самооцінки підлітків та надано практичні рекомендації щодо розвитку їхньої життєстійкості. Запропоновані заходи спрямовані на системний розвиток самооцінки, формування навичок конструктивного подолання труднощів і зміцнення психологічної стійкості особистості в підлітковому віці.