ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНИХ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ В УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЯК УМОВА СТВОРЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Abstract

У сучасних умовах розвитку освіти в Україні особливу увагу приділено створенню в початковій школі середовища, яке б забезпечувало не лише опанування дітьми академічних компетентностей, але й їхнє емоційне благополуччя та безпеку. Актуальність теми формування ефективних міжособистісних стосунків у учнів початкових класів зумовлена зростаючою потребою в психологічно безпечному освітньому просторі, де кожна дитина відчуває підтримку й прийняття. Разом з тим ряд досліджень свідчить про те, що недостатня увага до якісної взаємодії між однокласниками та вчителем призводить до виникнення конфліктів, соціальної тривожності й зниження рівня мотивації до навчання (проблематика). У зв’язку з цим мета даної дипломної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному вивченні процесів формування ефективних міжособистісних стосунків у молодших школярів як умови створення психологічно безпечного освітнього середовища. Для досягнення цієї мети визначено такі завдання: здійснити аналіз сучасних теоретичних підходів до розуміння ефективності дитячої взаємодії; окреслити психолого-педагогічні умови, що сприяють розвитку комунікативної компетентності; провести емпіричне дослідження рівня міжособистісних стосунків і його впливу на суб’єктивне відчуття безпеки школярів; розробити рекомендації для педагогів щодо покращення соціально-психологічного клімату в класі. Об’єктом дослідження є процес взаємодії учнів початкових класів у системі шкільних відносин, тоді як предметом виступають психолого-педагогічні чинники та механізми, що визначають ефективність цих взаємин. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що систематичне впровадження інтерактивних методик розвитку співпраці та емпатії між дітьми підвищить рівень їхнього психологічного комфорту та безпеки в освітньому середовищі. Теоретична значимість роботи полягає в інтеграції концепцій комунікативної компетентності та психологічної безпеки в єдину модель взаємодії початковокласників, що розширює наукове розуміння ролі соціально психологічного клімату. Практична значимість полягає в розробці конкретних рекомендацій для вчителів і шкільних психологів, які дозволять оптимізувати педагогічні стратегії та створити умови для стійкого розвитку довіри й співпраці в класі. Для реалізації дослідження застосовано такі методи дослідження, як спостереження за груповою динамікою, анкетування, метод соціометрії та семантичний диференціал. Інструментарій включає авторські анкети для оцінки рівня емпатії та взаємної підтримки, стандартизовані опитувальники психологічного комфорту та протоколи класних спостережень. Завдяки поєднанню теоретичного аналізу з емпіричними даними робота сприятиме вдосконаленню практики формування психологічно безпечного освітнього середовища в початковій школі.