Abstract:
У даній статті зроблена спроба довести, що вміння сприймати і правильно
інтерпретувати невербальні засоби спілкування іномовного співрозмовника
включає здатність адекватно, точно і своєчасно реагувати (вербальними і
невербальним способами) на різні комплекси процесу міжкультурної комунікації, а також на засоби передачі невербальної інформації.
Основу невербального спілкування складають різноманітні рухи, жести,
погляди, мімічний вираз обличчя, інтонаційні особливості, просторова
124
організація комунікативної ситуації, а їх правильне декодування можливе лише
комплексно. Мимовільність, спонтанність невербальних дій обумовлені
роботою правої півкулі головного мозку, яка відповідає за сприйняття та
вираження наших почуттів та емоційних станів. Невербальна поведінка
спонтанна, випадкові рухи переважають над довільними, не усвідомлені над
усвідомленими.
Доведена переважна генетична та імітаційна закріпленість невербального
коду під час природньої комунікації. Невербальні засоби являють собою
сукупність типових дій, зафіксованих національно-культурними традиціями
певного мовного колективу, що використовуються ним у різних соціальних та
комунікативних ситуаціях.
