Актуальні аспекти комунікативних стратегій

Abstract

У рамках роботи визначено, що педагогічна професія відрізняється постійною людською взаємодією, отже, навичками такту повинен володіти кожен вчитель. Такт проявляється в поведінці людини, її звичках, світогляді, мисленні, мові і навіть у зовнішньому вигляді. Компетентний, тактовний педагог повинен направляти, формува- ти, організовувати і підтримувати умови навчання і виховання. При цьому зберігаючи доброзичливий емоційний клімат в будь-якій ситуації. Педагогічний такт є показником майстерності педагога і відображає рівень його педагогічної культури в цілому, тому дана моральна категорія так хвилює сучасне суспільство. З’ясовано, що педагогічний так завжди йде поряд із педагогічною етикою. Без знання теорії моралі сьогодні не може бути повноцінною професійна підготовка майбутнього фахівця-педагога. Оскільки моральні вимоги претендують на абсолютність, незалежну обов’язковість, то однією з можливих позитивних вимог є вимога бути справедливим.Обґрунтовано, що відсутність об’єктивності, повної справедливості у ставленні до учнів підірве моральний авторитет учителя і буде перешкоджати успіху навчання і виховання. Проте слід зауважити, що не завжди педагог у своїй діяльності чинить справедливо, почасти тому, що й сам зазнає несправедливого ставлення до себе. Хоча це не може його виправдати. Він зобов’язаний бути розсудливим, поміркованим у своїх діях, виявляти моральну стійкість, навіть мужність щодо різних форм соціальної і індивідуальної несправедливості й вміти вибирати справедливі засоби у вихованні молоді. Справедлива поведінка учителя характеризує його моральну самосвідомість, утверджує його гідність і честь. Таким чином, можна зробити висновок про те, що педагогічний такт проявляється у врівноваженості пове- дінки вчителя, характеризується наявністю довіри до учня, до його дій і точці зору та представляється як міра, доцільно регулююча вплив педагога на вихованця, а також вміння встановлювати необхідний стиль спілкування; зростає значення і професійної етики в регулюванні різних видів трудової діяльності, що пов’язане з процесами демократизації суспільства, а також із прагненням постійно удосконалювати професійні норми стосовно до змінних соціально-економічних відносин.