Abstract:
У роботі розглядається так звана «оповідь з точкою зору від другої особи»,
наводяться деякіприклади, аналізуються окремі теоретичні праці, присвячені
«ти-оповіді». Виявлено неузгоджені питання щодо форм та функцій адресата «ти-оповіді». Показано, що через таку форму оповіді створюється модель зміщеної
ідентифікації, коли читач з відстороненого спостерігача за подіями, як під час оповіді
від першої та третьої особи, перетворюється на особу, яка емоційно, психологічно і
майже фізично занурена у події, тобто стає нібито безпосереднім учасником подій.
Cучасна література активно використовує цей оповідний прийом для створення
постмодерністського літературного досвіду.
