СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ «УЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ» НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Abstract

В роботі представлені результати теоретичного та емпіричного дослідження соціально-психологічних умов оптимізації міжособистісних стосунків у системі «вчитель-учень» на уроках історії. Розглядаються теоретичні засади проблеми вивчення міжособистісних міжособистісних стосунків «вчитель – учень». Розкрито поняття міжособистісних відносин у психологічній науці. Розглянута проблема оптимізації міжособистісних стосунків у системі «вчитель – учень». Відзначено роль емпатії вчителя в оптимізації міжособистісних відносин у системі «вчитель – учень». Наголошено, що діалог – соціально-психологічна умова оптимізації міжособистісних стосунків «учитель – учень». Особлива увага приділена гуманістичному підходу, який розробляє стосовно навчання та виховання ідеї самоактуалізації та розкриття творчих можливостей кожної людини, а також проголошує виховання дитини у всій повноті її унікальності і своєрідності, її можливостей активно і творчо вчитися. Встановлено, що психічні явища, які виникають у процесі міжособистісної взаємодії налаштовані на партнерське «діалогічне» спілкування в процесі взаємодії та створюють передумови для невимушеного, доброзичливого, відкритого спілкування, в результаті якого розкривається індивідуальність і соціальний потенціал кожної людини.