Abstract:
У статті відтворено процес рецепції пам’яток козацького
літописання (літописи Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка,
«Історія Русів») в російській історіографії та літературному процесі
ХІХ століття. Культурне засвоєння літописного матеріалу мало
кілька етапів – розповсюдження списків рукописів, їх первинна
популяризація, перші публікації, початок наукового вивчення,
історіографічна белетризація, естетизація історичного матеріалу і
залучення його в літературну творчість. Ці унікальні тексти зумовили
змістовну визначеність та ідейний потенціал цілого корпусу
художніх творів. На основі літописів романтики творять особливу
художнюреальність, яка існує паралельно з історією й не є її копією.
Історичні факти і свідчення літописців можна розглядати як атоми,
першоелементи авторського і читацького історичного світогляду,
які, у відповідності з естетичними смаками часу формують єдину,
національну картину світу.
